Апарати розроблені у 1983-1984 рр. для потреб військово-польової хірургії при вогнепальних переломах довгих кісток. На той час війна в Афганістані (1979-1989 рр.) виявила недоліки апаратів на кільцевих опорах (Ілізарова, Калнберза, «Синтез» Дем'янова-Ткаченко) з транссегментарним введенням шпиць. Їх застосування пов’язано з  виникненням таких ускладнень, як пошкодження судинних і нервових стовбурів та розвитком гнійних ускладнень, особливо на такому сегменті, як стегно, а зовнішні опори  закривали 100% поверхні сегменту, що спричиняло великі незручності при лікуванні ран.
       У практиці загального травматолога виявилось, що дані апарати можуть бути методикою вибору лікування хворих із ізольованими переломами, при політравмі та ортопедичної патології дорослих, підлітків і дітей.

Вигляд хворих з переломами стегнових кісток та великогомілкових:
А – з апаратом Ілізарова; Б – з апаратом Костюка

       Стержневий апарат Костюка на рамковій основі максимально простий, а репозиція обумовлена очевидністю конструкції і дозована до чверті міліметра.
       Базова модель АЗФ-К дозволяє виконати репозицію у двох взаємно-перпендикулярних площинах. Пересування стержнетримачів по шпильках дозволяє усувати зміщення уламків у площині рами. Пересування стержнів щодо стержнетримачів і рами дозволяє ліквідувати зміщення уламків у площині стержнів.
      Базовою ця конструкція названа тому, що з її складових, при необхідності, можна змонтувати ще шість моделей стержньових апаратів, які можуть бути альтернативою базовій конструкції.

 Базова модель апарата Костюка: 1 – рама; 2 – напрямні прорізи; 3 – поперечні шпильки; 4 – стержнетримачі; 5 – стержні; 6 – шайби; 7 – дистракційно-компресійні (Д-К) штанги

Різні типорозміри стержнів для довгих кісток: 1 – стегнової,
2 – в\гомілкової, 3 – плечової, 4 – ліктьової та променевої. Стержні для передпліччя придатні для остеосинтезу ключиці та довгих кісток кисті і стопи

       Стержні АЗФ-К мають ряд відмінностей, а саме - змінний діаметр і 4 функціонально виділені частини: робочу, що імплантується у кістку (рис.Будова стержня, стрілка 1), конусну – для обмеження введення стержня (рис.Будова стержня, стрілка 2), гладкостінну, що контактує з м’якими тканинами (рис.Будова стержня, стрілка 3) та метричну частину (рис.Будова стержня, стрілка 4) – для фіксації у стержнетримачі і репозиції. Остання закінчується хвостовиком під вороток – ключа для введення стержнів.

       Будова стержня. А – кортикальний (25 типорозмірів); Б – спонгіозний стержень для стегнової кістки   (3 типорозміри): 1 – ділянка робочої різьби; 2 – частина призначена для обмеження введення стержня у кістку (у спонгіозному, додатково – для міжуламкової компресії); 3 – ділянка, що знаходиться у м’яких тканинах; 4 – частина з метричною різьбою для кріплення стержня в АЗФ

       Стержні вводяться у кістку після попереднього свердління отвору свердлом відповідного діаметру. Для превентивного остеосинтезу розроблені спеціальні самонарізні конусні стержні.(Див. Конструктивні особливості АЗФ-ПІ)